У Москві збиралися російські україністи

У Культурному центрі України в Москві відбулася Міжнародна науково-практична конференція «Україністика в Росії: історія, стан, тенденції розвитку». Організатори: Міжнародна асоціація україністів, Інститут мистецтвознавства, фольклористики і етнології ім. М. Т. Рильського Національної академії наук України, Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка», Культурний центр України в Москві, Уфимська філія Московського державного гуманітарного університету ім. М.А. Шолохова, Бібліотека української літератури Москви. Її проведення підтримали Посольство України в Російській Федерації, Об’єднання українців Росії та Федеральна національно-культурна автономія українців Росії.

Провідна участь в організації заходів належить Науковому центру українознавства Уфимської філії Московського державного гуманітарного університету ім. М.А. Шолохова – цей навчальний заклад очолює відомий науковець, кандидат історичних наук, співголова рад Об’єднання українців Росії та ФНКА українців Росії Василь Бабенко. Він та ще кілька його співробітників – кандидат педагогічних наук, завідувач кафедри російської і зарубіжної філології університету Юлія Сіренко, кандидат історичних наук, завідувач кафедри історії і теорії держави університету Денис Чернієнко та кандидат історичних наук, доцент кафедри історії і теорії держави і права цього навчального закладу Ірина Чернієнко – підійшли до організації такої важливої події у російській україністиці не тільки високопрофесійно та зі знанням справи, а й із душею.

Значну допомогу науковцям та діаспорянам надав Культурний центр України в Москві – для проведення засідань було надано кілька залів Центру, помешкання для учасників з інших міст, а Інформаційно-довідкова бібліотека і відділ інформації та діаспори допомогли вирішити низку організаційних питань і забезпечили інформаційну підтримку проведених заходів.

Пленарне засідання відбулося у концертній залі Культурного центру України на Арбаті, на якому, крім доповідачів, зібралися представники українських товариств Москви та деяких інших реґіонів Росії, російські науковці, журналісти й студенти. Було розгорнуто велику книжкову виставку видань Наукового центру українознавства, Культурного центру України та шевченкіани Леоніда Большакова.

Учасників Конференції від імені Надзвичайного і Повноважного Посла України в РФ Костянтина Грищенка привітала радник із культури посольства Ольга Дарибогова.

На пленарному засіданні прозвучали доповіді Ганни Скрипник «Актуальні проблеми і сучасні перспективи світової україністики», Тамари Гузенкової «Українська діаспора як об’єкт дослідження й політичний феномен», Ірини Ключковської «Українознавчі студії в Росії як фактор добросусідства» (його зачитала кандидат філологічних наук Олеся Палінська), Галини Бондаренко «Образ України в Росії і Росії в Україні. За матеріалами спільних українсько-російських наукових проектів», «Образ країни очима молоді» і «Роль національної еліти у формуванні образу країни», Ірини Карабулатової «Образ України в сучасній українській мовній свідомості: ономастичний міф простору».

У доповіді «Увічнення пам’яті Тараса Шевченка в Москві: пропозиції до 200-річчя з дня народження Кобзаря» Володимир Мельниченко розповів про свої дослідження перебування Тараса Шевченка в Москві, про його московські зустрічі й дружбу з Осипом Бодянським, Михайлом Щепкіним та іншими. Він зауважив, що напередодні великого ювілею потрібно вирішити кілька важливих питань, насамперед про встановлення в Москві меморіальної дошки та пам’ятника Шевченку, а також організації екскурсій шевченківськими місцями міста – ще в 2007 році Володимир Мельниченко створив унікальну карту перебування Кобзаря в Москві. Втім, на його думку, це повинно вирішуватися на високу міждержавному рівні.

Василь Бабенко виступив із доповіддю «Україністика в Башкортостані: досвід – проблеми – перспективи». На його думку, особливості заселення Башкортостану українцями та високий рівень національної свідомості місцевих українців стали причиною того, що саме тут було закладено основу для серйозної наукової діяльності не тільки в руслі історико-етнографічних досліджень, фольклористики, а й теоретичного осмислення феномену «українства», реалізації освітньої політики й педагогічних методик у галузі українознавства». Нині саме на прикладі українців Башкортостану є можливість вивчати етнографічні, лігвістичні особливості, зміни в демографічній структурі, матеріальній і духовній культурі малої етнічної групи, яка тривалий час перебуває в поліетнічному середовищі.

Проведенням наукових досліджень у галузі україністики займається науковий центр українознавства, який очолює Василь Бабенко. За сприяння НЦУ в 1990 – 2000-х роках. було підготовлено й проведено міжнародні семінари та науково-практичні конференції: «Розвиток соціально-еко­но­мічної і культурної співпраці Башкортостану і України» (2003), «М. Грушевський – історик, громадський і політичний діяч, людина» (2005), «Удосконалення викладання предметів українознавчого циклу в освітніх закладах Російської Федерації» (2002, 2006, 2008). Наступного року Центр планує займатися, зокрема, збиранням матеріалів до 100-річчя українських сіл Башкортостану.

Серед доповідей, які прозвучали, найбільше привернула увагу присутніх тема української вищої освіти в Башкортостані – саме про це розповідала Юлія Сіренко. Було цікаво дізнатися, наприклад, що українська мова в Уфимській філії МДГУ вивчається як повноцінний предмет, а не фрагментарно, як це часто буває в російських вищих навчальних закладах. Особливості методики викладання мови, стан і функціонування початкових і загальноосвітніх українських навчальних закладів у Башкортостані, у порівнянні зі школами інших національностей республіки, – про це все можна було почути від Юлії. «Башкортостану поталанило, бо в республіці діє програма «Рідні мови в Башкортостані», завдяки якій у нас є можливість давати повноцінну українську освіту», – сказала, зокрема, вона.

Лише в деяких реґіонах Росії мови національних меншин мають можливість такого розвитку. Саме про це зауважив голова Громадської культурно-просвіт­ницької організації «Українська родина» (м. Сургут) Володимир Халімончук, який розповів про проблеми українських недільних шкіл у Тюменській області.

Ще одну цікаву доповідь виголосила донька відомого шевченкознавця з Оренбурга Леоніда Большакова, автора безцінної «Шевченківської Оренбурзької енциклопедії», «Комментария к Дневнику» Тараса Шевченка та інших вагомих наукових праць. Учасники Конференції мали нагоду почути захоплюючу розповідь про життя і працю Леоніда Наумовича, перші видання його творів та багато іншого.

Головний редактор сайту «Кобза – Українці Росії», заслужений журналіст України Андрій Бондаренко із Самари висвітлив тему «Української діаспорної преси в Росії», розповівши про найзнаковіші українські друковані видання. Як він відзначив, головною проблемою сучасної української журналістики в Росії залишається фінансова. Лише деякі часописи фінансуються з місцевих бюджетів областей та республік Росії, проте більшість із них видаються власним коштом українських товариств і мізерними накладами.

Свої дослідження з україністики представили вчені Москви, Києва, Санкт-Петербурга, Львова, Запоріжжя, Томська, Волгограда, Оренбурга, Владивостока, Саратова, Самари, Харкова, Тюмені, Ярославля, Республіки Башкортостан, Республіки Татарстан, Республіки Мордовії та Кубані.

м.Москва