Сповиті смертю

Продовження. Початок у ч.ч. 19,20,21,22,23,24

 Розмова Якова Зайка з Євгеном Пашковським

Давно віджите, гнилим завезене має такий же стосунок до
життя, як руки мумії до немовляти; воно просить їсти;  мумія тягнеться – і їй дають: погодувати
країну; надихнуті мавзолєйним трупилом, надихарені іншим муміфікатом долею
немовляти найменше мучаться; їм всеєдино; їм не за те гранти зсуджують; не за
дитину, а на медицину; одні лжеспасителі вирощують наступних; їм же не за
результат – тури й вояжі; не за істину ж вони розпинаються; не за любов до муз
страждають; за благословення на завідомо програшні війни; за обіцянки завідомих
міражів; за утвердження світло-комуно-капіталістичного, плюралістичного щастя;
за поширення протилежної спасінню віри; є тільки два кривавих тумани в очах –
або комунарня, або капіталярня, або ліва, або права кривоідейка – тільки
кривавоборба за прірву; за свої вигадки, за свої виправди; за свою правду й
волю; аби тільки не за правду Бога; і звільнення Ним; у цих міражах і випарувались
мільйони; вони зміражились, як алкоголь надій; як життя в мить освідчення; їхнє
життя відцвіло, не дождавшись відповіді; їхнє життя так мигцем зцвіло, мов
зашаріння  щоки – безнадійної любові
спалах! в давнину, коли слово коштувало життя – і цінилося понад життя –
лжепророків відзначали просто: якщо не збулося їхнє просторіканя, на вози,
підпалювали і в степ; а скільки пророчили, скільки строчили, обіцяли, співали,
запевняли підписанти-пророченята; за-вітю-за-юлю! одухотворені, мов надуті
клізми; як вони з купини кремлю грозили? як грозьба їх поділяла? як справдились
їхні прогнози – виборчі й континентальні? як захистила гарантиха нацбезпеки? як
заплатила за підірвані шахти, за атомні боєголовки? чия ціна – її
затрильйонного боргу більша; голозадим і чорнодушним, що вкотре самі себе
обдурили, тепер тільки й лишилось: погрожувати і на звитяги звати; підбивати на
подвиги; найзвитяжніше діло – атомний щит за 
півдулі й копійку – вони вже сподвигли, і подвигають на нові подвиги;
завершальні; в чесній спарті, незапідозреній у перелякові, за підбурення на
завідомо гибельні війни карали смертю; послам-підбурникам давали часу – вшитись
до заходу сонця; тому й проіснували близько тисячоліття – без рабів і писаних
законів; вчора ж визволені із рабства, і старий, і малий вмлівали від захвату,
підцибували на виборах: вона  всіх порве!
ми покажем усім! ну як, порвала? ну як, показали? назловтішались? перемогли
злом? і за спинами віть-юль нещасних, випихнутих для забою, повсякчас крутило
голівками і перископно роздивлялось, мов лох-ненське чудище, ціле кодлище
перевертнів сцени, танцюристів язика, ціла підводна гадина спливла ненадовго і
канула; в свої лжепророцтва; в співочі мандри; в наспівування наступних
випханців – як вони всіх порвуть; ті ж послідовники маскультури, що за одне
дригання на передвиборчій сцені брали преспокійно по п’ятдесят штук зелені, і
зараз спокійно виборів ждуть; і зараз не святукраїнським духом, а здертим із
доходяг живуть; по-великосвітськи живуть; по парижах і круазетах ржуть;
заслужено-незалежно живуть; вибороли свободу! це для них незалежність; та ще
для вимучених у неволі московщини, вивчених задарма мудрителів-критиків;
ревнителів всякого балагану й агресивної посередності; маскульту співтворців;
насправді ж: бардацюги творців; пренайгіршої із зол творців; бо із всякого
злопорядку найгіршим є бардачило; гіршим панщини, гіршим царщини, гіршим
тоталітарщини, гіршим окупації – так за що боролись, бардакомислі борці?
гіршим, бо оскотинює душі – і від пошесті безладу нікуди не втекти; опідлює,
розтліває, зачумлює всіх – і винних ніколи не найти; можна втекти із панщини,
вивтікати з тоталітарщини, але з бардаччини без руки Спасителя не втекти
ніколи! от чого безпорядок – найгірший із порядків; найтяжче звиродніння!
тоталітарня підриває тіла, а бардельня – дух і відновлюваність; недарма ж: там,
де заводиться безпорядок, там Любов і народжуваність занепадає; духоблудягами
править блудолюбов – фактично, смертолюбов – бо вона цілковито протилежна
істинній подружньолюбові; і є смертю роду людського; проповідники
бардаків-бурлесків-балаганів колись замислювалися над тим, що вони підсипають?
хто і на що їх піднадихає з духосвіту? на яку бубонку; вони просто
бавились;  умилялись;  бардакуни розважались, а люди відчаєм і
зневірами вмивались; лихоманкою  безлюбов’я;
якби їм просто сказали –  мріть –  їм було б на багато простіше й легше; немає
гіршого, як обмануте дожидання! роки, роки, і нема нічого! коли ж пісенщина й
розважальщина, як верещання котів весною, заглушила все, нічого іншого, крім
притону бандярні, з такої муркаючої духовності вийти не могло; чуттєва
духовність на внутрішнє одухотворення не впливає; від духовності і культури – в
них тільки вкрадена назва; духовністю ж є те, що наділяє Духом Божим; істинною
любовесилою! а культурою – те, що дозволяє культивувати, впроваджувати в життя
дари богожиття; пізнання смислів – законів і правил – того,  як живе Бог у житті людей: істинно-духовність
надихає, оживлює, входить – хоча говориться, сходить, оскільки благо
співвідносне висоті, але розуміти треба: більш тонкої Любові імпульс – істинна
духовність заторкує по тривалому вдосконаленні; згідно з Богомудрістю – Слова
Бога – а не згідно з дурномудріям політиків і вищанням співочих трусів; звідки
винюхували духовність на виборах, там і опинилися! а яким ще духом – крім свого
злодуху – жили всі ці двадцять років? крім політики, блудітики, стадіонщини,
розважальщини; що витіснили найменший натяк на предписаний Ним Духопорядок;
який всередині себе наплодили порядок, такий явився і ззовні; шкода! гірко шкода,
що цей елементарний закон – як ключ до відновлення порядку – не приживається в
головах і не відмикає мислення засліплених суєтою, запрахомислих борців; в
гонитві за славою спішать наздогнати звєздунів і тим посягають на славу
Єдинославимого; мислішками на Його істини; щоб затьмити їх і відвести людей від
них; до себе; самим звіздарам слава так не загрожує, як слава в поєднанні з
владою – слава політиків; славолюбний політик – уже приреченець; це одна із
причин, чого славкуни не затримуються на ситі; а таких причин сотні; але всі
вони разом – земнолюбов і себелюбов; нездатність задіяти Боголюбов; а отже, й
діяти ради колективного блага та обуджувати його в інших; без цього
суспільножиття позбавлене центральної сили і всі його зусилля – спроби курей
перегнати лайнер; врешті вони вспокійнюються — в порпанні під себе, – і вже
висоти їм не страшні; добрі діла не загрожують; живуть як живуть; атомізовано
незалежні; від спільної вищомети; жизнь-удалась-всьо-прекрасно! а для
непослідувалих за ними присуд один: іуди! запроданці! вражинці! так, я з
приємністю взнав про себе, «іуда Пашковський тремтячими руками взяв омріяну
премію з рук собаки кучми», гати його! от хто винен – підірвав бойовий
клізмодух борців; от хто винен, що сили духу – сил  добродіяти – у них виявилось, як у клізми;
іуда! іуда! гати його! за нашу волю! на барикади! таких умнявкань в інтернеті
тони; вірус, запущений московіадниками – непремійованими, бо не було за що –
дав буйні чемерицеві всходи; буйноквітне перекладання з  хворої голови на здорову; зрадники Бога і
Його першоприписів – дієвого очищення, обрізання зла – узріли зрадника в тому,
хто найбільше вболівав за них; знаючи, як Бог свят, що без цього – не буде
нічого! так по чиєму вийшло? по Божому чи по українському? по Його
вічнопринципах чи по своїй винятковості? віками все хитро гадкуючій, як би так,
щоб і свічка і кочерга? кочергою і присвічують — межи роги, та помагає мало; це
їх знову зрадили; це не винятковий зарозум їх зрадив; не хитроподлость
богонеслуху! ні-ні-ні; ми ж вєрующі; це все не-наші; кочергу підсунули і вона
сама на голову впала; помогли патрійоти продлити дияволярню? помогли
віті-юлі  і їхні мулі подихати свободою?
помогла неправда завести кудись, далі зла? орда ж грантодерів не допускала в
принципі, щоб хтось десь казав важливе; без їхнього дозволу; щоб хтось десь мав
не-ліво-праве мислення і слово; щоб хтось десь, взагалі, вижив; ревнителі
безцензурщини впровадили найгіршу із цензур: пошлятини й політятини; як
зовнішній тоталітаризм випалює незгідних репресіями, так внутрішня тоталітарія
– тотальної посередності – винущує рівень мислення; перекриваючи кисень всьому
невпосереднілому; незалежному від скотських розваг, політякань, патріотякань,
дешевої плітканини –  і загрозливому тим,
що вказує вищі радості і вищі цілі… Да-а, хотів би я бачити ту глисту, яка
бачила мене із тремтячими руками! хотів би я бачити тих безтрепетних, що від
власної тіні тепер тремтять і не знають, в яку країну склізмитись! борці за
здираю; борці-перебіжники від віті до юлі; від хрякції до рилакції; від
кріпосної свободи до свобідної олігархії; від 
приручених алігаторів до вполнє свабодних; свободу їхній
безальтернативності ви і вибороли; на роки вперед; разом із без
альтернативністю втечі; вони визначатимуть вам президентів; вони призначатимуть
культуру й духовність; зариганих стадіонів; вони на мільярди скуплятимуть
смерть, а вам, із ваших податків, залишать омріяні українські тюрми і хлипання
над мовою; отак домітингувались! чи маханням підрізаними крильми  на мітингах історія робиться? йолопи! історія
не на мітингах твориться – в духові кожного, хто прийме історичну силу від
Господа; «хто перебуває в Мені, а Я в ньому, той приносить багато плоду; без
Мене не можете робити нічого», Іоан 15.5; якщо 
не маєте – сидіть і не рипайтесь! не смішіть людей тим, хто перший
прапора поперед юрби волоктиме; герої-прапороносці; перемальовані з
прапоронощини  генія радянщини; нею і
надихайтесь; якщо Духу Всесильного не гідні – віками гнитимете! якщо ж
сповнитесь, Дух сам поведе й підкаже куди; прозрить щодо тих діянь, які треба
виконати; щиро і недвозначно.

Кажу так різко тому, бо й сам срамився на мітингах за
десяток років! а по наших плечах лізла й лізла, нова й нова погань; історичні
мерці; мертводуха кастратінь; діяти, жертвувати, діла любові творити безсила; а
плямкати про любов – тільки пусти до мікрофонів; так кастратові не свербить
залицятись, а потім виправдовуватись, чого воно калічне, як декому –  поукраїнствувати й поспасати неньку; оця
каліколюбов-виправдання-обіцяння-запевнення і править країною двадцятиліття;
допустивши до мітингувань у 90-х комуністично-кегебістичних, прокляттям
заклєймльонних мерців-борців-лицемірів, що скорчили братіків во Христі,
допустилися і до того, що інші, нєпоколєбімі комунобєси,  невідворотно прийдуть слідом; душі трясти; були
й простіші,  немітингові, спроби
опам’ятатись; але яворюги-лицемірюги і більшість комунонедорік верещала, як на
заріз: як так! Україна й без нас! осталася з ними —  і пішла під ніж; так, на природному рівні,
вони завершили те, що робили попередньо – усе життя – боролися із незалежністю;
коли ж, випавши з царського воза, вона потрапила в їхні липучі руки – тільки
плямкали про любов, але робили все так, щоб запалала ненависть; щоб запала
відраза; щоб нічого не робилось; щоб чесні й діяльні  не прийшли навзамін липучок; ні! ніколи!
тільки ми українолюби! ми борці! ми діячі! а то все вороги! не-наші! не-такі!
як хотілося їм; от і дохотілися, довмілися, от і наперемогли! кастратінь; їхня
мертволюбов їх і їхніх поклонителів згубила; бо навіть любов кастрил могла б
народити більше!! мертволюбов – тому і до всього віджитого, всього відмерлого
незборима смертолюбов – породила ж стільки, як і положено рождати муміям; прах
і заразу! дух, що діє зсередини, по завченій схемі, виконав завдання;
поставлене перед товаріщами ще в комуновіці; прозване в простонародді – душу не
обманеш – є, насправді, утвердженням того, що людина, суспільство діє із
найпотаємніших поривань; із найвнутрішньої любові; із закладеної змалку, з
юнацтва пристрасті; по замріях своєї любові; що любили, те й породили; якими
були цінності, якою була любов того покоління, яким непоказне воління того
сообщества  було – такі цінності й таку
любов сообща реалізували; мильне українобулькання, що від мертвого духу пускалось,
таким порожнім пшиком і завершилось; а комунізм восторжествував!

Я немало потовкся на мітингах; шию підставляв під кийки, як
під дугу одноколки, та вітчизна не рухалась; може б човпся і зараз; якби
Милосердний не одвів – від розсіюваної муміями, чумовитішої від чуми, зарази;
хвалебної говорильні; в красивих жовто-блакитних бульках; на упаковку олігархи
не поскупилися; маркєтінг зветься; як збути стільки раз дуреним –
оце-ваша-незалежність, а це ваші-любі-україно-борці. Я знову вернувсь за
самотній стіл; мені ніколи молитись пенькам; а на площах, замість одного ідола,
натесували десять нових; славили їх  і на
сирних кониках скакали визволятись; у найближче пивоболото, прозване стадіоном;
стадно-пивного бога ристалище вимагало жертвопринесень; мене ж їхні боги й
богуни не умиляли; мертвим Бог заповів хоронити мертвих, а живим –  іти й благовістити; учитись  і вчити істинному; благовістити –  доносити царственну, всесильну правду про
Його царство…

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

Якби в тринадцять, коли я почав писати, я знав – чим
обходиться література між смертозаздрих – я б попросив у Бога смерті; а не
вміння писати; щоб поділитись любов’ю з ними; в кінці 80-х, у 25, я мав по
в’язанці таких премій у рік; і ніхто не видовбував очі; якби схотів тоді зиску
і віддавсь грошомріям сповна, невідомо перед яким олігархом тепер тремтіла з
торбинками нужденних гільдія;  ласих на
преміальні; але мрія обдерти ближнього мене не заразила; Бог милував; та мрія,
яка привела сюди, була далекою від зисколюбові; та мрія була б зрозумілою лорду
Байрону, а не зачатим біля купи гною і народженим для кишечника; вони й
возвели; державу пресвітлих кишечних ідеалів; омріяних ще в неволі московщини –
світлих комуністичних мрій; великого безбожного щастя; возвели державу, що
кинула – напризволяще всіх – на прокорм державникам і їхнім олігаторам; держава
в справжньому розумінні – апарат вдосконалення, а не насильства й виродження;
апарат захисту добра від зла, а не зла від добра; сильніших від слабших;
інструмент сприяння добродіяльності, а не всілякій злодіяльності; розтлінній
діяльності під виглядом свободи; інструмент безкорисної допомоги, а не наживи
на горі, хворобах, невігластві; якщо ж вона захищає – зло від добра, лінь від
праці, безлад від порядку, запущені хвороби від виздоровлення, а саму правлячу
геронтократію від нових поколінь, треба бути особливо небезпечним державним
злочинцем, щоб вважати таку державню: державою; благом, а не злочином проти
населення; і хоч кого б іудили іуденята, а жити в цій іударні їм.

Коли я відмовивсь від участі в політмордобої – одному з
весняних загострень вєчноборби – зраду 
першим помітило й викрило 
угруповання невиправних посередньостей, але вправних грантодерів; на
чолі з мілашкою-критиком, оглушманеним ще в радянські часи – літтєоріями  літінституту – і звідтоді глухим до слова, як
копито сєвєрного алєня; їх давно й небезпідставно лютило – моє письмо і виступи
за люстрацію; одне викривало їхню бездарність, а друге – дрібностукачість; саме
ті дві чесноти, які відкрили деяким – широкі ворота в звьоздность; а більшості
–  в смерть; їх недарма лютило – аж
щелепи постирали в пересудах – їх недаремно корчило, але придертись змогли
тільки за зраду націдеалів; я боровся з початку вісімдесятих; про голод писав
тоді, коли надутий месіяк і його дуті звєздуни бігали в комсомолі з підносами;
і трудилися виключно в жанрі доносу; на таких, як я – непонятних; я боровсь по
18 годин за столом – роками, десятиліттями – добираючи слово за словом, як
дейтерій для бомби; боровся й був автором стількох закулісних ініціатив, що
якби їх здійснили вчасно політичні тютьки, 
зараз Європа просилася б в Україну, а не чіпки і роксолани  набивались у рабовласність; заробляти СНІД на
турецькій трасі; заробляти жалюгіддя пособій, 
принижень, страх вигнання, навіки душекаліцтва; а неньці – мільярди
переказаних євро; тут ними гордяться більше, ніж перемогою у вітчизняній;
нащадки недокалічених, недобитих, невивезених звідси поспішили вкалічити себе,
полягти в чужинах; не пощадили себе для вітчизни – подає пропаганда; так від
примусового вивезення не відкуплялись, як тепер підкупляють, щоб тільки вивезли
світ за очі! так полеглі в бойнях не погубили себе для вічності, як полеглі в
підстильнях  спагубили себе навіки;
євранутість, мов золота лихоманка, витіснила глузд і замінила всі попередні
манії гиблощастя; великого подаяння смерті; для цього увірили й впевнили себе –
ми ж одвічні європейці! поставники їхніх монарших дворів! рівні з рівними!
просто обзубожілі; пошарпані в дорогах; бідні родичі, що так щасливо найшлися:
пускайте нас! так упевнили себе, як позавчора свято певні були: ми ж одвічні
брати-слов’яни! славні русичі; визволителі від тевтонів; правильно вєрующі
одновірці; тепер –  тілько европейці! тільки
євро наш  бог, наше щастя, наше все, і
євросоюз –  даритель його;  манни брюсельської; іншої не треба; євровіра
–  наша релігія і спасенні істини; манна
Вчення Його нам відразлива; ще відразливіша як впозавчора; нам земної спасні
давай! тільки  вперед і вниз погляди;
тільки за вигодою, вовчим скоком; де любов, там і бог! а вгору дух не пнеться;
не підводиться; не летить; я боровсь, доки з досвіду спостережень за
тютьками  не зрозумів – скільки не міняй
ратицю на копито, а жезлу не вийде; багатьом же свербіло міняти ратиці;
причаділих лєнінізмом на обкурених європізмом; отпєтих лєніномольців на
співочих комуномольців; обеззубілих людоїдів на цілий проглотатряд
лєніномольної маладьожі; на камсамольців-дабравольців; до чужого добра;  вони й провели остаточну продразвьорстку
приватизації; ну як же їм не дозволити? нехай беруть все! такі уніжені й
оскорбльонні передніми ратицями; такі ненаглядки і молодята;  їх треба 
вище, вище їх; треба їм повозглавляти нас! невипадково їх очолили
чемерисно отруйні лєнінці, які тепер, коли все натхнення витліло, під  безкровномирних гандистів косять; о вчаділі
матеріалісти! що в жадобі матеріального сплутують соціальне благо з
духовним;  оболонку із суттю; наслідок  із 
причиною; наповнення із єством; бо з духоблага, якщо  воно почерпується  від Господа, згодом  визрівають 
і матеріальні, і соціальні благоплоди; ласі ж черпати з корита –
одібраного у влади – ніколи во благо не скористаються ним; ласі на благостиню
євробогів скористаються ще менше; одне матеріальне чи соціальне приводить
до  скотинізму; щедужчого невдоволення і
нестриму надбажань; що наркоманству подібне; на скільки природні бажання, на
стільки й коротке їхнє щастя! розуміючи боротьбу, як упокорення матеріального і
оживлення Богоенергією – силою сил Єдиносильного –  розуміючи, що не воїнством і не силою, а
Духом Божим, ведеться боротьба, “не воїнством і не силою, але Духом Моїм”,
Захарія 4.6,  можна зрозуміти, чого 12
самозречених голодувань визволили Індію, а 12 віків українських мордобоїв
завели  у ще криваво-болотнішу моторош;
мирна боротьба, як духоборотьба, не має 
нічого  спільного із мертводухою
політичною боротьбою; одна без іншої безсмисла; безперспективна; програшна; що
й доказав мертвочас; яма двадцятиліття; коли одні духомерці, лицеміри, бездарі
спішили  розвалитися на диванах
других;  трупів  бездіяльності; коли одні духоледарі змінялись
другими –  муміями безвільності;
випатрошеними балаканиною; забинтованими обіцяниною; відданих в жертву волі
народу; чого ще хтять від них? щоб мати уявлення про можливості духосили,  треба мати її досвід; не дрібного чаклунства
у вигляді гіпнозів і приворожей – у 
вигляді наднадхнень і надозарінь, що прокладає дороги; у кожному і всіх;
міняє настрої; розводить юрби; невозбранимою рукою буремнить дух, спиняє війни
і зіштовхує війни; і ніхто їй не скаже: що Ти робиш? сила Всемогутнього,
що  сходить у світ на зволання праведного
– ось, що є мирна боротьба! боротьба Його миру проти немиру в злих; коли зло
запінюється, воно саме себе й валить; в епілепсії надсили; що таке істинно
мирна боротьба і її немислима, необмежена сила, 
можна зрозуміти з того, що відгодований, напитий по зав’язку боров
Черчіль жалівся другому кровеїду, Сталіну, на всохлого Ганді; той  доголодовував великий термін і міг відійти на
підлозі в`язниці; за тисячі миль від вершителів долі світу; як їм здавалося і
подосі здається багатьом; слєгка вєрующим; один жер віскі, другий закушував
людьми, але ні один, ні другий  не знали,
що їм робити з третім; одного зп’яну трусило так, як перед всим гітлеризмом не
трусило, а другий всесилець не знав, чим братана втішити; як захистити від
посягань простягнутого напівтрупа; та струповіли вони, два надправителі, два
удаваних намісники  Бога, – струпіли
між  накагачених ними трупів; а
простягнений на підлозі, волосу не зронивши, підняв народ на безкровну перемогу;
на розквіт у новому тисячолітті! і до таких звитяг, до прийняття Його милості і
правління нею, Милостивий готує віками; щоб правильно прийняти й розпорядитись
– вділеною Богоенергією – індуси вчились тисячоліттями; і недарма; з любов’ю
вчились, як дух оживлювати, наповнювати і гартувати для благодії; тоді як деякі
вчились киші на шиї намотувати і радісно дух випускати; палити й нищити; тому й
такі визначні їхні успіхи; в добра перемогах; у повсякденних служіннях; у
чесній дієвості; у невтомному подвижництві; у підтриманні благопорядку; у
самому простому; а що ж казати про вищі, во імя Господа, во  благо людства призначення?! чим послужили їм?
крім чорнгробилю;  як колись, так і
тепер, здібності взнати  й виконати Його
волю не надто плекали; і ще менш визнавали; якщо хоч здогадувались; про послух
Богові; про свій першообов’язок перед Ним; тому перед злом смиренніли,
слухняніли своїм почуттям; свою зловолю, свою дурноволю, типу народоволю –
не  знаючи іншої – вважали єдиноістинною
і єдиносвятою; освячували її кадилами й віниками, і з посвяченими ножами лізли
визволятись; вся суть лжехристиянського зовні смирення –  слухняності собі, а не Йому –  в людоїдствах війн, революцій, погромництв,
пограбництв; то експропріацій, то приватизацій; і ці братоїди вважають себе
християнами? тисячолітніми послідовниками 
Христа? наслідниками Господа Милосердного? у них є якась релігія? вона
чогось їх навчила? все милосердя й смирення їхнє –  на устах; вся суть – в  історії, написаній вмоченими в животи
тесаками; жорстокість родила жорстокість; кров – ще лютішу кров; внутрішнє  немилосердя – відкриту немилість; надрив і
вичерпання – повна депасіонаризація – завжди завершення дій сваволі; наслідки
видно через покоління; як тут пустеля – після кровеїдів і кровеборців, так серед
індусів –  підйом духомислення й розквіт
наук; як тут повальне виродження й доздихання, в незчислимих виродствах і
прогріхах, – там утриманість від гріха й дітородність; там мільярд вигрітих
любов’ю сердець, а тут жменя роздовбаних порхавок; там майбутнє, а тут
приреченість; яку хочуть відтермінувати чужими, тепер європейців, руками; свої
ж то, надламавшись, крилами ззаду ростуть.

Закінчення в наступному числі.