Мистецтво в режимі нон-стоп

 

12-14 травня у Тернополі відбувся 5-й ювілейний Мистецький фестиваль «Ї»

 

Три дні Мистецького фестивалю «Ї» були насиченими на події. Тут знайшли що відвідати і любителі музики, і шанувальники літератури, а також поціновувачі кіно. Організатори цього дійства – команда молодих письменників у складі Юрія Матевощука, Василя Томчишина, Аліни Дзюби, Юрія Вітяка, Мар’яна Радковського, Павла Бича та Романа Воробйова. Напередодні масштабної події «Книжкового Арсеналу» їм вдалося залучити до участі найзнаковіших українських письменників, заохотити та зацікавити тернополян, і не тільки (гості були з інших областей) в такому красивому святі мистецтва. Програма фестивалю щільно була заповнена лекторіями, презентаціями, кінопоказами, музичними виступами, перформансами, авторськими зустрічами, читаннями. Серед подій було важко обирати, адже усе відбувалось у трьох місцях: книгарні «Є», кнайпі «1540» та Українському домі «Перемога».

«МонОкль»

Цього року на фестивалі започатковано конкурс відеопоезії під назвою «МонОкль». Ініціатором та куратором виступив Юрій Вітяк: «Аби тексти не залишалися схоластичними, а набували нової форми, нового втілення. Це втілення у короткій стрічці, яке має музичний супровід, втілення, яке потребує багато зусиль і вияв поетичної натури, яка розвивається. Хочеться аби виникла хороша традиція цього конкурсу».

Про горизонти

Мар’яна Савка у книгарні «Є» презентувала книгу «Листи з Литви/Листи зі Львова» написану разом із Маріанною Кіяновською. Це не перша спільна робота письменниць. У 2002 році вийшла книга «Кохання і війна».

На лекторії «Горизонт видавничої справи: від ідеї до стратегії» головний редактор «Видавництва Старого Лева» розповіла як розпочати видавничий бізнес, на що орієнтуватись при виборі книги для перекладу та про горизонти, які треба постійно закидати далі й далі: «Видавець не може бути бігуном на короткій дистанції». Друком вийшли дві книги Ернеста Гемінґвея («Старий і море», «Фієста. Сонце сходить»), які презентують на «Книжковому Арсеналі». Мар’яна Савка розповіла про підготовку роботи над виданням: «Переговори тривали більше року і правовласники творів Ернеста Гемінґвея − Hemingway Foreing Rights Trust – погодилися надати право публікувати їх «Видавництву Старого Лева».

Поезія не мертва

Катерина Бабкіна. Автор світлин Александра Агеева

Катерина Бабкіна. Автор світлин Александра Агеева

Читання-тандем віршів від Дмитра Лазуткіна та Катерини Бабкіної було несподіваним поєднанням, адже письменники ділили сцену, мікрофон, глядачів і вірші. «По п’ять віршів будемо читати», − сказав Дмитро Лазуткін. Катерина Бабкіна представила нову збірку «Заговорено на любов», яка вийшла напередодні фестивалю. З неї поетеса і читала.  Різні вірші по відчуттю, за темами і ритмами. Зі сцени кожен читав своє, у залі кожен почув. Це не було змагання, а лише голос про щось особливе і особисте, слова, у яких прочитується життя у всій його гіркоті «Тут заговорено на любов, на любов – почуй, не на вогонь і порох, / тут заговорено же – смерте, не руш, не дай спинити це говоріння».

Дмитро Лазуткін. Автор світлини Александра Агеева

Дмитро Лазуткін. Автор світлини Александра Агеева

А от запланованого поетичного тандему Юрія Іздрика і Григорія Семенчука не відбулось. Виникли проблеми при перетину польського кордону, коли письменники повертались із туру «DRUMTИАTР», тому на сцені фестивалю глядачі побачили Григорія Семенчука.

Королівський слем Дмитра Лазуткіна, Павла Коробчука, Віталія Рижкова та Богдана-Олега Горобчука відбувся вночі у рамках «Ночі мистецтва 18+», тому поглядали це дійство лише витривалі фестивальники.

«Тернопільська поезія мертва» так назвали свій виступ молоді поети з Тернополя: Боденчук, Вітяк, Новак, Судова, Поливода, Колісник, Завадський,  Воробйов, Радковський. Київську поезію представили учасники молодіжної сцени, які виступили у кнайпі «1540».

Свої книжки презентували Мирослав Дочинець, Олександр Ірванець, Юрій Андрухович, Юрій Винничук, Володимир Рафєєнко, Андрій Бондар, Василь Махно, Брати Капранови, Павло Коробчук, Макс Кідрук, Маркіян Камиш, Марк Лівін.

Роман Скрипін провів лекторій «Цифрові медіа України: погляд за обрій». Модератором зустрічі був автор програми «Новости из пальца» Hromadske.Zp Максим Щербина.

Музична сцена фестивалю вражала якісною музикою. «ФРАНКО´», «ANDZH», «BELAROOTS», «Epolets», «Один в каное», це не весь перелік гуртів, що підтримували атмосферу фестивалю і заряджали серця. Щоразу глядачі щедро дарували овації.

Гурт «KRUT» з Хмельницького презентував новий альбом «Архе», а також виконав нові композиції. Барабани, гітара, бандура і все це звучить з неймовірною гармонією у поєднанні з вокалом Марини Крут. Коли інструмент у жіночих руках це завжди імпровізація і насолода дивитись за рухами рук. Вони, ніби крила, торкаються сріблястих струн, що тонуть у світлі софітів, у народжується щось казкове.

Про війну

Вперше за п’ять років фестиваль «Ї» відвідала Оксана Забужко. «Ми чекали Вас п’ять років», − сказав Юрій Матевощук, коли представляв Оксану Стефанівну. Письменниця розповіла про дві нові книжки: перевидання «Шевченкового міфу» та «І знову я влізаю в танк…». «Тут зібрані різні тексти: есеї, статті, інтерв’ю. Деякі публікувалися в українських виданнях, деякі вперше публікуються. Книжка має підзаголовок «Вибрані тексти 2012-2016 рр».

Півтори години виявилося мало для того, аби почитати поезію і поговорити із глядачами. Та все ж «Диптих 2008 року» і «Не руш моїх кіл – мої кола тобі не належать» почули і дещо встигли запитати в Оксани Забужко. У своєму виступі філософ, письменниця говорила і про війну: «Приблизно з 2012 року я усвідомлено вважала себе, що називається, «солдатом інформаційного фронту». В усій цій історії у мене подвійна оптика, бо якісь речі я побачила раніше, ніж більшість моїх земляків саме тому, що в стані десяти повоєнних років я мала і продовжую мати паралельну кар’єру на Заході, як найбільш перекладений україномовний автор. Приблизно з 2006 року я бачила як народжується війна, я бачила, як на Заході свідомо, послідовно, масовано через цілу купу пропагандистських ресурсів оббріхують Україну, готуючи думку Західного обивателя до того, що Україна розпадеться на схід і захід. На події, які відбуваються в Україні в мене зведена пара окулярів. Ця книжка демонструє ту оптику, демонструє Україну в контексті глобальних історичних викликів. Починаючи з 2012 року писалася ця книжка. Цю книжку можна читати як нон-фікш роман, де героєм є автор і цей автор письменник. Чому важливо що він письменник? Письменник має те, що називається «чуйкою». У Мілена Єрговича є фраза «те, що трапилося потім могли передбачити або дуже лихі люди, або дуже добрі пси». Письменник має бути отим «добрим псом».

«Пан Ніхто»

Допрем’єрний показ фільму про українського поета, представника дисидентськосамвидавного руху Ігоря Калинця під назвою «Пан Ніхто» побачили гості фестивалю на третій день. Фрагмент з повнометражної картини представив режисер стрічки Олександр Фразе-Фразенко та головний герой Ігор Калинець.

«Ви побачите як починається ранок поета в країні, в якій забули про поезію в класичному сенсі», − сказав Олександр Фразе-Фразенко.

«Ігор Калинець перестав бути поетом у 1971 році. Є казка про Пана Ніхто, тому режисерові захотілось назвати так цей фільм. Я би назвав це «Історією старого поета», − так прокоментував стрічку поет, дисидент Ігор Калинець. Після перегляду фрагменту глядачі слухали вірші Олександра Фразе-Фрвазенка та Ігора Калинця, а також почули  спогади про Ігора Ґерету. Цього року Ігор Калинець зібрав свої твори, які нині нараховують 8 томів.

На «Лінії Маннергейма»

Приємним завершенням триденного феєричного свята був виступ «Лінії Маннергейма» − музичного проекту в складі письменника Сергія Жадана, музикантів Олега Каданова («Оркестр Че») та Євгена Турчинова («Собаки у космосі»). Акустична музика та вірші гармонійно поєднувалися і створювали синтез мистецтв. Це не були пісні у класичному розумінні, де є заспів, приспів, повтори і не панк-рок, який виконують «Собаки в космосі». Це інакше виконання, переживання, а відтак, інша форма поезії. Тут домінує слово, а музичний фон доповнює і довершує композиційно та створює динаміку. Більше десяти віршів зі збірки «Тамплієри» глядачі почули і оцінили. У Тернополі це був перший виступ гурту. Зал піднявся і аплодував стоячи, а потім додалися вигуки «на біс!». Тож глядачі вдруге почули однойменну композицію «Лінія Маннергейма». Музичну естафету закриття фестивалю передали інді-рок гурту з Дніпра «Кімната Гретхен» та «Один в каное» зі Львова, які виступили не менш яскраво.

…У вечірніх сутінках на вулицях Тернополя було пожвавлення. Переважно місцева молодь відпочивала у рестораціях та кафе-барах. Залізничний вокзал вигравав світлом ліхтарів і десь мав чекати потяг. Та він запізнився більше ніж на дві години. У залі очікування поступово заповнились вільні місця. Навпроти сиділи люди із браслетами на зап’ястках і це був «маркер» усіх, хто їде з фестивалю «Ї» (браслет – пропуск на 3 дні). Та наступного року вони обов’язково повернуться, аби у затишному куточку України долучитися до мистецтва.

Тернопіль − Київ

 

Спеціально для УЛГ

Ніна СКОЧКО

№10 (198) 19 травня 2017