Людмила Таран і її Єдиноріг

На обкладинці
книжки зображений білий, безпечальний Єдиноріг, з ніжним оком, чудовою
борідкою, який мирно поклав копитця на коліна Діви й заглядає у дзеркало –
«Дзеркало Єдинорога». Саме такою Людмила Таран уявляла обкладинку свого нового
роману (що побачив світ у видавництві «Піраміда») ще тоді, коли вона тільки
починала над ним працювати.

«Мені здається, що поштовхом стало відвідування
Національного музею Середньовіччя у Парижі. Натрапила на унікальний зал, де
було 5 величезних гобеленів – яскраво-червоних, а героєм на них був оцей
єдиноріг», – розповідала авторка і за сумісництвом любителька мандрів на
презентації свого роману. Як зазначив модератор презентації-обговорення,
професор НаУКМА Володимир Панченко, чоловіче читання роману – дивне, бо ти
постійно ловиш себе на думці, що ти заходиш у кімнату, «куди не варто було
заходити чоловіку».

Увесь роман
поділений на епізоди-переживання-сподівання-страхи усіх членів однієї родини –
начебто рідних, але по-своєму відчужених людей. Як зазначила директор
видавництва «Основи» Валентина Кирилова, такий поділ є чи не в кожній родині,
бо всяка людина хоч-не-хоч – окрема. Зі своїми заувагами виступили також Євгенія
Кононенко, критик і рецензент цього роману Дмитро Дроздовський і Роксана
Харчук.

Цікавою темою є
розмови Ольги, науковця і письменниці, зі своєю героїнею – Ольгою Кобилянською,
про яку вона пише книжку. У вуста «буковинської царівни» (оригінальну мову якої
Людмила Таран намагалася відтворити) вкладене таке собі застереження бути
пильним під час цитування, адже навіть одна мала літера може спричинити до
спотворення змісту: «Я була-м сказала, що женщина, побіч своєї природою
незначної задачі стати жінкою й матірю, посідає й надане тою самою природою
право – бути і собі самій ціллю, іменно в тім смислі, як буває собі ціллю
мужчина, а то – учитись, щоб мати свій кусник хліба… а ви вихопили мої слова і
написали лише: «Бути собі самій ціллю». Без того малого «і». Таким чином
журналістка Людмила Таран просить вибачення за свою справжню статтю, у якій
колись допустилася цієї прикрої помилки.

«Видите, пані
Ольго, я не раз сама застановлялася над тим: чи може бути остаточна правда про
кожного з нас? Позаяк ми й самі себе докладно не знаємо, атож?» – спонукає до
роздумів вигадана Кобилянська. «Та чи не є насправді історія літератури такою ж
вигадкою? – замислилась на презентація Людмила Таран. – Чи це є тільки
зафіксовані події? Ким? Як?» Адже моменти історії літератури не можуть бути
об’єктивно зафіксовані, хіба що – певним чином відрефлексовані. Мабуть, тільки
у дзеркалі Єдинорога можна було побачити правдивий, істинний зміст багатьох
моментів історії літератури, навіть презентації цього роману. Шкода, що всі
бояться в те дзеркало заглянути.