Людмила Таран і її Єдиноріг

На обкладинці книжки зображений білий, безпечальний Єдиноріг, з ніжним оком, чудовою борідкою, який мирно поклав копитця на коліна Діви й заглядає у дзеркало – «Дзеркало Єдинорога». Саме такою Людмила Таран уявляла обкладинку свого нового роману (що побачив світ у видавництві «Піраміда») ще тоді, коли вона тільки починала над ним працювати.

«Мені здається, що поштовхом стало відвідування Національного музею Середньовіччя у Парижі. Натрапила на унікальний зал, де було 5 величезних гобеленів – яскраво-червоних, а героєм на них був оцей єдиноріг», – розповідала авторка і за сумісництвом любителька мандрів на презентації свого роману. Як зазначив модератор презентації-обговорення, професор НаУКМА Володимир Панченко, чоловіче читання роману – дивне, бо ти постійно ловиш себе на думці, що ти заходиш у кімнату, «куди не варто було заходити чоловіку».

Увесь роман поділений на епізоди-переживання-сподівання-страхи усіх членів однієї родини – начебто рідних, але по-своєму відчужених людей. Як зазначила директор видавництва «Основи» Валентина Кирилова, такий поділ є чи не в кожній родині, бо всяка людина хоч-не-хоч – окрема. Зі своїми заувагами виступили також Євгенія Кононенко, критик і рецензент цього роману Дмитро Дроздовський і Роксана Харчук.

Цікавою темою є розмови Ольги, науковця і письменниці, зі своєю героїнею – Ольгою Кобилянською, про яку вона пише книжку. У вуста «буковинської царівни» (оригінальну мову якої Людмила Таран намагалася відтворити) вкладене таке собі застереження бути пильним під час цитування, адже навіть одна мала літера може спричинити до спотворення змісту: «Я була-м сказала, що женщина, побіч своєї природою незначної задачі стати жінкою й матірю, посідає й надане тою самою природою право – бути і собі самій ціллю, іменно в тім смислі, як буває собі ціллю мужчина, а то – учитись, щоб мати свій кусник хліба… а ви вихопили мої слова і написали лише: «Бути собі самій ціллю». Без того малого «і». Таким чином журналістка Людмила Таран просить вибачення за свою справжню статтю, у якій колись допустилася цієї прикрої помилки.

«Видите, пані Ольго, я не раз сама застановлялася над тим: чи може бути остаточна правда про кожного з нас? Позаяк ми й самі себе докладно не знаємо, атож?» – спонукає до роздумів вигадана Кобилянська. «Та чи не є насправді історія літератури такою ж вигадкою? – замислилась на презентація Людмила Таран. – Чи це є тільки зафіксовані події? Ким? Як?» Адже моменти історії літератури не можуть бути об’єктивно зафіксовані, хіба що – певним чином відрефлексовані. Мабуть, тільки у дзеркалі Єдинорога можна було побачити правдивий, істинний зміст багатьох моментів історії літератури, навіть презентації цього роману. Шкода, що всі бояться в те дзеркало заглянути.