Князь ронделя Микола Боровко

 
 
Віктор ЖЕНЧЕНКО,
заслужений діяч мистецтв України,
лауреат літературних премій
імені Андрія Малишка та Павла Тичини
 
Про творчість видатного українського поета Миколи Боровка написано чимало. Писали і критики, і науковці, і − просто − побратими по перу, але − по сей день! − по-справжньому не досліджено і не оцінено − ніким! − цю унікальну постать словотворця − сучасника, який має повне право представляти українську поезію на будь-якому рівні: чи на європейському, чи на світовому.
Ця давня французька вишукана поетична форма полонила українського поета давно. На сьогодні він написав десь близько шести сотень ронделів! Це − світовий рекорд! Його можна сміливо заносити до книги рекордів Гіннесса! Такого блискучого європейського майстра ронделів, як Микола Боровко, ще не існувало.
Ронделіана Миколи Маркіяновича − вражає! Вона відповідає майже на всі пекучі запитання наших жорстоких буднів. Кожен рондель Боровка це − своєрідна драма на різні теми: політично-соціальні, побутові, інтимні… І всі вони − на превелику радість − логічно прив’я­зані до споконвічних законів Всесвіту, до людських процесів буття. Зібрати б усі ронделі Миколи Боровка в одну книгу і назвати її − «Євангеліє вкраїнське від Миколи»… А чому б і ні?! Така нині книга − потрібна. Вона багатьом допомогла б вилікуватися від страшних хвороб: злості, підступності, зажерливості та від проклятущої заздрості. Многі з нас − поздоровішали б, подобрішали…
Читаючи ронделі Миколи Боровка інколи, мені здається, що він їх не пише, а… вишиває на традиційному українському полотні традиційними українськими нитками – то червоною, то чорною… Така поезія доводить тебе до такого психологічного стану, що хочеться – на мить! – зупиниться і – хоч раз в житті! – заглибитись і у своє, особисте…
 
Приходять вісті із села,
Замішані на болю й тузі.
Відходять родичі і друзі –
Хто в суєті, хто спроквола.
 
Вже нікому й давати лад
Калині посивілій в лузі…
Приходять вісті із села,
Замішані на болю й тузі.
 
Невже це все, що Бог послав
За вік прожитий у нарузі?!
 
Останні два рядки цього ронделя – наче людський крик, який долітає до піднебесся.
Русло ронделевих поезій Миколи Боровка струмує більше сорока років! Це русло – патріотично-правдивий літопис часу, в якому авторові доводиться жити, працювати, радіти або ж мовчки обпікати солоною сльозою свою душу…Через ці свої ронделеві перли поет пророчо аналізує все те, що відбувається не тільки на його отчій землі, а й в усьому тривожному многоликому світі.
Подумайте, а чи багато серед наших літераторів-сучасників скаже отак, як сказав нині Микола Боровко:
 
Куфайка влади випала із воза −
Бруківка суперечностей трясе.
Торгуються − у чому ліпший сенс:
Чи баба з воза, чи у бік проноза.
Вчепилися. Уже гримить погроза,
Суперник факти висмоктані ссе.
Куфайка влади випала із воза −
Бруківка суперечностей трясе.
Той самоїд, того муштрує бонза,
Цей дьогтем з бочки обливає все…
Історії розігрується сет.
І в кожного своя, гетьманська поза:
Куфайка влади випала із воза.
 
Або:
 
Чорнобокі яблука в саду
Матері моєї України.
У гнізді козацько-солов’їнім
Вилупились ниці какаду.
 
Палять, а вогню не розкладуть.
Зводять дім, а нидіють руїни.
Чорнобокі яблука в саду
Матері моєї України…
 
Пісню нашу у в’язницях душ
Дуже довго іроди труїли:
На Голгофу в сутінках ведуть…
Чорнобокі яблука в саду…
 
Микола Боровко пише ронделі. Щоденно. Не оглядаючись на втому…
За останні роки Микола Боровко подарував українському читачеві кілька дивовижних книг ронделів, удосконалених до ідеалу: «Ронделі» (2010), «Галактика очей» (2012), «На подвір’ї Всесвіту» (2013), «Траекторіїсум’ять» (2015); та книга ронделів «П’ятсот миттєвостей», яка щойно побачила світ. Після такої унікальної книги Боровка Миколу Маркіяновича можна сміливо наректи князем ронделя!
 

№24 (186) 9 грудня 2016